запряг
У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Кучер); Іноді новобранці виразно відчували запах дьогтю і кінського поту — то пахла кінська ремінна збруя, що лежала жужмом біля гарби (Григорій Тютюнник); Запрягайте коні в шори, коні воронії (пісня); Старий.. поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик); Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (О. Гончар); Не знав (кінь) запрягу і з неприхованою зневагою дивився на тих жалюгідних коняг, що тягли по розмоклій дорозі купецькі повози (П. Загребельний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запряг — -у, ч. 1》 Запряжені коні або інші тварини. 2》 Збруя, упряж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запряг — за́пряг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- запряг — ЗА́ПРЯГ, у, ч. 1. Запряжені коні або інші тварини. В руках у австрійських солдатів були не гвинтівки, а коси, і замість батареї гармат, край села на белеб-ні стояли жниварки із запрягом (Смолич, Мир.., 1958, 466). 2. Збруя, упряж. Словник української мови в 11 томах