запустіти

СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.: порожні́ти, безлю́дніти, пусті́ти. Спорожнів майдан. Спорожніли вулиці. Прищухло, ніби вимерло село (О. Гончар); Порожніє в хаті, пустіє і в коморі, і надворі, бо сказано, без хазяїна і двір плаче (І. Нечуй-Левицький); Забитих і люто замордованих було стільки, що збезлюдніли цілі області (О. Довженко); Забрав він її (дівчину) та й повів... Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Марко Вовчок); Кругом спустіло. Було чути, як надворі, по наїждженій дорозі свистіли і скрипіли, від'їжджаючи, сани (С. Васильченко); Все потягло, що робити уміло, На косовицю, село опустіло (Я. Щоголів); Запустіло село; Єремія побачив, що треба змінити спосіб діяння, щоб часом його слободи не спустошились зовсім вкрай, до решти. Він заборонив вішати людей (І. Нечуй-Левицький).