1. Словник української мови в 11 томах

запустіти

ЗАПУСТІ́ТИ, і́є, док. Стати занедбаним; спустіти, збезлюдіти.

Садок.. запустів, заглух, нечищені дорожки, — позаростали бур’яном, глухою кропивою (Мирний, IV, 1955, 205);

Треба буде зайти та хоч в хаті навести порядок. Запустіла, певно, без жіночих рук (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 161);

Шляхтич Ліщинський, взявши в 1639 р. в оренду села Кальницю і Стрибовіск, почав так утискувати і розоряти селян, що 57 сімей втекли з них, і ці села запустіли (Іст. УРСР, І, 1953, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запустіти — -іє, док. Стати занедбаним; спустіти, збезлюдіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запустіти — запусті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. запустіти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок. Словник синонімів української мови