заректися

ЗАРЕКТИ́СЯ (дати собі слово, обіцянку не робити чогось), ЗАКА́ЯТИСЯ, ЗАКЛЯ́СТИ́СЯ розм., СПОКА́ЯТИСЯ заст. — Док.: заріка́тися, зака́юватися. Кілько сот разів він зарікався забути її, не думати про неї, вирвати її з серця (І. Франко); Од того часу я вже закаялась пити й любити (І. Нечуй-Левицький); Микола й справді швидко заклявся пити,.. купив конячку з візком і почав хазяйнувати (І. Нечуй-Левицький); — Не хвалися, дитино,.. бо як в недобру годину похвалитись, то можна й спокаятись... (Марко Вовчок). — Пор. 1. присяга́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заректися — [зареиктис'а] -реичус'а, -реичес':а, -реичец':а, -реичеимос'а, -реичеитес'а, -реичуц':а; мин. -р'ікс'а, -реиклас'а; нак. -реичис'а, -реич'іц':а Орфоепічний словник української мови
  2. заректися — див. зарікатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заректися — заректи́ся дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. заректися — Заректи́ся, див. заріка́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заректися — ЗАРЕКТИ́СЯ див. заріка́тися. Словник української мови в 11 томах
  6. заректися — Зарікатися, -каюся, -єшся сов. в. заректися, -чуся, -че́шся, гл. Давать, дать зарокъ, обѣтъ. Я не зарікаюсь з бусурманами ще лучче побиться. Макс. (1849). 85. Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити. Ном. № 2620. Зарічуся та й не піду до чужої жінки. Чуб. V. 673. Словник української мови Грінченка