1. Словник синонімів української мови

заручати

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась (мати), любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). — Пор. одружи́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заручати — І обручати Здійснювати заручини, благословляючи наречених вінчальними перснями Словник церковно-обрядової термінології
  2. заручати — -аю, -аєш, недок., заручити, -учу, -учиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заручати — заруча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. заручати — ЗАРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим. — Коли воля ваша, хліб наш приймайте і дітей заручайте (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. заручати — Заруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. заручити, -чу́, -чиш, гл. 1) Обручать, обручить. А вже ж твою дівчиноньку заручили люде. Чуб. V. 111. 2) Только сов. в. Наставить руки? Примѣръ см. при словѣ заножити. Словник української мови Грінченка