1. Словник синонімів української мови

заручити

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась (мати), любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). — Пор. одружи́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заручити — див. заручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заручити — заручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. заручити — заручи́ти: ◊ заручи́ти головою гарантувати: Я мусів заручити головою, якщо вона взагалі має якусь вартість, що ми їх не всипемо і не впакуємо в халепу (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. заручити — Заручи́ти, -ручу́, -ру́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заручити — ЗАРУЧИ́ТИ див. заруча́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. заручити — Заручити, -ся см. заручати, -ся. Словник української мови Грінченка