заручити
Заручити, -ся
см. заручати, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заручити — див. заручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заручити — заручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заручити — заручи́ти: ◊ заручи́ти головою гарантувати: Я мусів заручити головою, якщо вона взагалі має якусь вартість, що ми їх не всипемо і не впакуємо в халепу (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- заручити — ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Словник синонімів української мови
- заручити — Заручи́ти, -ручу́, -ру́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заручити — ЗАРУЧИ́ТИ див. заруча́ти. Словник української мови в 11 томах