засмага

ЗАСМА́ГА (золотисто-коричневий або темний колір шкіри від тривалого перебування на сонці й вітрі), ЗАГА́Р, СМА́ГА́, ПРИ́ГАР діал., ПРИГА́РА діал. — А ви хоч і схудли, але вигляд наче бадьоріший. Та й засмага у вас чудова. Справжній циган (З. Тулуб); Загорілий (Саїд) у степових мандрах, і розкішна сніжно-біла чалма на голові ще більше відтіняла той загар дужості на свіжовиголенім моложавім обличчі (І. Ле); Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (В. Собко); Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум'яне (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засмага — засма́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. засмага — -и, ж. Смаглявий, темний колір шкіри, що з'являється від тривалого перебування на сонці й вітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засмага — ЗАСМА́ГА, и, ж. Смуглий, темний колір шкіри, що з’являється від тривалого перебування на сонці й вітрі. Смертельна блідість пробивалася крізь рівну засмагу, але це не псувало її [Настю] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141); Він приїхав до мене із гір. Словник української мови в 11 томах