затинатися
ЗАТНУ́ТИСЯ (говорячи, зупинитися, обірвати свою мову), ЗАТЯ́ТИСЯ, ЗАПНУ́ТИСЯ, ЗАП'ЯСТИ́СЯ, ЗАЇКНУ́ТИСЯ, СПІТКНУ́ТИСЯ, СПОТИКНУ́ТИСЯ розм., ЗАПИ́КАТИСЯ розм.; ПЕРЕХОПИ́ТИСЯ, ПЕРЕПНУ́ТИСЯ, ОСІКТИ́СЯ (перев. раптово й надовго). — Недок.: затина́тися, запина́тися, спотика́тися, запи́куватися, перехо́плюватися, перепина́тися, осіка́тися. Ловив (Т. Шевченко) кожен звук, кожне слово, яке швидко й майже не затинаючись перекладав йому Жайсак (З. Тулуб); Тут Маруся, хоч і запинаючись, а розказала йому усе (Г. Квітка-Основ'яненко); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (В. Кучер); Непосидячий Конецпольський.. і їв швидко, і пив ніби нахильці, і говорив, то запикувавсь, ніби нитки рвав (І. Нечуй-Левицький); Стара Чайчиха словами мішається і зупиняється, і перехоплюється (Марко Вовчок); Хотів (Франко) ще щось прокричати, але осікся, затих, глянувши на Турчиновича (П. Колесник). — Пор. 1. замовка́ти.
УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам., ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал., БАСКАЛИ́ЧИТИСЯ діал., КОБЕНИ́ТИСЯ діал. — Док.: упе́ртися (впе́ртися), опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титися діал. Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); — Це твоя кімната. Перевозь і родину, — мовила Груня. — І не пручайся (Я. Баш); — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); — Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); (Тетяна:) Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); — Ні, йдіть ви, куме Семене, — отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); — То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); — Як не збивав (бабу — їхати до сестри) — нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).
Значення в інших словниках
- затинатися — «завзятися»[ VI, 193] (первісно лиш про знаряддя, що відмовляють послуху -— ніби сокира чи ніж, увігнані в дерево) [ОГ] Словник з творів Івана Франка
- затинатися — затина́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- затинатися — (в розмові) запинатися, запикуватися; (у діях) упиратися, огинатися. Словник синонімів Караванського
- затинатися — див. перечити Словник синонімів Вусика
- затинатися — -аюся, -аєшся, недок., затнутися і затятися, -тнуся, -тнешся, док. 1》 Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. 2》 Не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затинатися — затина́тися 1. вперто наполягати на своєму, не поступатися (ст) 2. заїкатися через ваду мовлення або від хвилювання (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- затинатися — дух займа́ється (забива́ється, затина́ється і т. ін.) / зайня́вся (заби́вся, затну́вся і т. ін.) в кого, кому і без додатка. Стає важко дихати від хвилювання, сильного душевного потрясіння і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- затинатися — ЗАТИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГНУ́ТИСЯ і ЗАТЯ́ТИСЯ, тну́ся, тне́шся, док. 1. Зупинятися, перериваючи або припиняючи яку-небудь дію, розмову і т. ін. Словник української мови в 11 томах