1. Словник синонімів української мови

заточувати

ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. — робити гострим за допомогою бруска, ременя тощо); МАНТА́ЧИТИ, НАМАНТА́ЧУВАТИ (мантачкою); КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ (б'ючи, ударяючи молотком). — Док.: нагостри́ти, ви́гострити, загостри́ти, відгостри́ти, заточи́ти, наточи́ти, ви́точити, відточи́ти, обточи́ти, напра́вити, наманта́чити, ви́клепати. Не гостри ножа, доки не зловив барана (прислів'я); Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Панас Мирний); Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди, загострюючи її, як велетенський олівець (С. Голованівський); — Ми маємо військо і зброю.. Меч той відгострили на голови ворогів народних (І. Ле); Чумаченко точив на ремінці бритву (Григорій Тютюнник); Заточити свердло; Вже в'ється.. та білая чайка. Наточує дзьоба на щоглі (Леся Українка); Росло воно (цуценя) потроху, волосатилось, на кістках зуби відточувало (Ю. Мельничук); Розмовляв (Янко) з Василем.., який правив бритву в кухні (М. Томчаній); Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов); — Ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня); Косарям одне лиш дбай — Намантачуй коси (В. Бичко); Як стихне гомін, то лунко чути — виклепує косу хтось (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заточувати — зато́чувати 1 дієслово недоконаного виду загострювати зато́чувати 2 дієслово недоконаного виду закочувати; заносити вбік Орфографічний словник української мови
  2. заточувати — I -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех., тех. Робити гострим; загострювати. II -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 діал. Закочувати. 2》 розм. Спричинювати втрату рівноваги. 3》 розм. Заносити вбік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заточувати — ЗАТО́ЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого. Поміщати у в'язницю, монастир і т. ін., позбавляючи волі. О. Гіляров писав: “... Словник української мови у 20 томах
  4. заточувати — ЗАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., техн. Робити гострим; загострювати. Зуб’я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (Гурток «Умілі руки. Словник української мови в 11 томах
  5. заточувати — Зато́чувати, -чую, -єш сов. в. заточити, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. н. п. Заточи воза в клуню. Н. Вол. у. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду. Словник української мови Грінченка