захланний

ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙ розм., ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЗАХЛА́ННИЙ розм., НЕВСИТИ́МИЙ рідше, НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, НЕСИ́ТИЙ рідше, ЗАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАГРЕ́БИСТИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше. Всі вони (родичі княгині Ольги) жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко); Він вдався в свого діда Фотія. Такий же дикий, пожадливий, самовпевнений, нещирий (Я. Качура); Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар); — Багатство робить людину зажерливою (С. Чорнобривець); Вовк не їсть вовка, не ловить собі подібних.. Але це ненажерливе плем'я (людей) поїдало власних своїх родичів,.. з котрими зводило нескінченні війни за самиць і за місця ловів, і просто за владу і перевагу (М. Грушевський); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (М. Коцюбинський); Такий захланний, він навіть за німців присвоїв собі Ротову ниву під лісом (П. Козланюк); Незліченні природні багатства і неймовірні людські зусилля десятків народів ішли в прірву, а точніше, в ненажерну пельку монстра — виморочної великодержави (з журналу); Цар зажерний вередує, А нещасний люд бідує (Л. Первомайський); Запопадливі до поживи, баришу, розвивають (Саливон з Гнатом) давньовічні навички, пробуджують пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко). — Пор. 1. скупи́й.

ЗАВЗЯ́ТИЙ (який із захопленням, пристрастю віддається якійсь справі), ЗАПАЛЬНИ́Й, ЗАПЕ́КЛИЙ, ПАЛКИ́Й, ПРИ́СТРАСНИЙ, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ЩИ́РИЙ, ПРИСЯ́ЖНИЙ розм., ЗАПИСНИ́Й розм. рідко, ЗАЯ́ДЛИЙ розм. рідко, ЗАГОРІ́ЛИЙ діал., ЗАХЛА́ННИЙ діал. Відразу видно було, що на цьому подвір'ї живе завзятий рибалка. На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); Товариш теж був агрономом, Ще й книголюбом запальним (М. Рильський); Обидва були запеклими спінінгістами (М. Чабанівський); Палкий і невтомний Франко нагадував палкого і невтомного Мікель Анджело (М. Рильський); Лесі раптом уявилося, як це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); Не спали тілько записні гуляки (Панас Мирний); Зозуля сам був заядлим рибалкою, знав усі снасті й способи для риби (В. Кучер); Кому, наприклад, має імпонувати те, що і перші християни були загорілими фанатиками? (Леся Українка); Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись.. не відставати від захланної до праці ланкової (В. Бабляк). — Пор. 1. наполе́гливий, 2. при́страсний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захланний — захла́нний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. захланний — див. ЖАДІБНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. захланний — див. жадний Словник синонімів Вусика
  4. захланний — -а, -е, діал. Жадібний. || Ненажерливий. || до чого. Завзятий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. захланний — захла́нний жадібний, ненаситний, пажерливий (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. захланний — Зажер би цілий світ. Хоче, щоб усе було його. Настав йому палець, а він руку тягне. Просить мало, а забравби все. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. захланний — Захла́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. захланний — ЗАХЛА́ННИЙ, а, е, діал. Жадібний. Захланному Микиті жаль було нагарбаних у селі грошей (Козл., Ю. Крук, 1957, 507); Татарський хан з захланною ордою, Здолавши далеч степових доріг, Своє шатро поставив під скалою, Але пройти за перевал не міг (Перв. Словник української мови в 11 томах
  9. захланний — Захланний, -а, -е прил. Жадный. Убогому мало-що бракує, а захланному всього. Ном. 1564. Словник української мови Грінченка