зачісувати

ЗАЧІ́СУВАТИ (за допомогою гребінця приводити в порядок волосся; робити зачіску), ПРИЧІ́СУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ заст. — Док.: зачеса́ти, причеса́ти, прибра́ти. Коли знову увійшов (Суліман) в кімнату, Неля кінчала зачісувати коси (Ірина Вільде); До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила (мати) і причесала (М. Гірник); Юля відійшла від вікна, глянула у скло рами, як у дзеркало, на своє розпатлане волосся і стала прибирати, вишукуючи на підлозі шпильки (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачісувати — зачі́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зачісувати — -ую, -уєш, недок., зачесати, -чешу, -чешеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові). || Робити яку-небудь зачіску. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зачісувати — Зачі́сувати, -чі́сую, -чі́суєш; зачеса́ти, -чешу́, -че́шеш, -че́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зачісувати — ЗАЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові). Коли є зачіска у хлопчиків і коси у дівчаток, треба щодня їх прочісувати густим гребінцем і акуратно зачісувати (Шк. Словник української мови в 11 томах
  5. зачісувати — Зачісувати, -сую, -єш сов. в. зачесати, -чешу, -шеш, гл. Зачесывать, зачесать, причесывать, причесать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати? МВ. (О. 1862. III. 38). Усі дівочки, як маківочки, зачесані йдуть. Грин. III. 273. Словник української мови Грінченка