зачіска

ЗА́ЧІСКА (укладене, підстрижене або завите волосся на голові), ФРИЗУ́РА діал.; КУАФЮ́РА заст. (перев. жіноча — пишна, складна). Біля відчиненого вікна стояла дівчина з хвилястою зачіскою каштанового волосся (П. Панч); Ніна не дивилася на нього, зайнята перед дзеркалом своєю пишною фризурою (І. Франко); Стояла (Софія), обертаючи голову перед свічадом, аби краще бачити красу куафюри (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачіска — за́чіска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зачіска — [зач'іска] -ские, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
  3. зачіска — -и, ж. Певним способом укладене, підстрижене або завите волосся на голові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зачіска — За́чіска, -ски, -сці; за́чіски, -чісок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зачіска — ЗА́ЧІСКА, и, ж. Певним способом укладене, підстрижене або завите волосся на голові. З головного входу, з теплого гардеробу плив і плив непереривний струмок величних уборів, ..з смаком зроблених зачісок (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. зачіска — Зачіска, -ки ж. = кичка 1. Мет. 208. Словник української мови Грінченка