защібка

ЗА́СТІБКА (пристосування для скріплення чого-небудь — на одязі, взутті, сумках, футлярах і т. ін.), ЗА́ЩІПКА, ПРЯ́ЖКА, ФІ́БУЛА, ЗА́ЩІБКА рідко, ЗА́СТІЖКА рідко, ЗАПО́НА заст., КЛЯ́МРА (КЛЯ́МБРА) діал. Всі краєвиди степу, укріплень, могил батирів і річок, берегів Аральського моря.. наклеїли на ватман і віддали оправити в розкішний альбом з палітуркою із тисненої шкіри з бронзовими застібками та платівкою (З. Тулуб); Книжки були здорові, в шкуратяній оправі, з жовтими защіпками, з червоними та золотими смужками на корінцях (І. Нечуй-Левицький); Сорочка на ньому без застіжки, як у молдаван (І. Нечуй-Левицький); Ходили (люди) на торзі у барвистих платнах (одежі) з оксамиту, ..атласу, із тонкими мереживами вподовж пол і золотими запонами (С. Скляренко); За широким, бляхованим золотом чересом зі срібними клямрами стирчали пістолі й чудової роботи ніж (В. Гжицький).

ЗА́ЩІПКА (на дверях, вікнах тощо), ГАЧО́К, ГАК, ЗА́ЩІБКА діал. Юнак обмацав руками раму і, знайшовши защіпку, тихенько розчинив вікно (М. Трублаїні); Замкнув (Начко) вікно і позащіпав як годиться всі гачки і засувки (І. Франко); — Приїдеш іншим разом, — на щось натякнув старий і поклав руку на срібні защібки замкненої Біблії (М. Стельмах). — Пор. 1. замо́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. защібка — за́щібка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. защібка — -и, ж., діал. Защіпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. защібка — ЗА́ЩІБКА, и, ж., діал. Защіпка. Наступивши на мережану тінь хвіртки, хлопець рукою почав шукати защібку (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 125). Словник української мови в 11 томах