защібати

ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.: замкну́ти, примкну́ти, запе́рти, зачини́ти, засу́нути, защіпну́ти, защепну́ти, защебну́ти. Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз (М. Чабанівський); Боб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері (Мирослав Ірчан); — Ідіть собі, йдіть!.. — бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері (С. Васильченко); Зачиняє (воротар) хвіртку, засуває важким засувом браму (Леся Українка); Уночі вона защіпала на защіпку двері з кухні в світлиці (Б. Грінченко); Вона урочисто виходить з хати, защібає двері і прямує вздовж села (М. Стельмах).

ЗАСТІБА́ТИ (одяг, взуття за допомогою гапликів, ґудзиків, кнопок і т. ін.), ЗАСТІ́БУВАТИ рідше, ЗАЩІПА́ТИ рідше, ЗАЩІБА́ТИ рідко, ЗАЩІ́БУВАТИ рідко. — Док.: застебну́ти, застібну́ти, защепну́ти, защебну́ти. Він переступав з ноги на ногу і то розстібав свою тужурку, то похапцем застібав її на всі ґудзики (Ю. Шовкопляс); Пані стояла, защіпаючи собі рукавички (Олена Пчілка); Похнюплений, він ненормально повільно защібав на собі халат (Ірина Вільде).