збагатити

ПОЛІ́ПШУВАТИ (робити кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОКРА́ЩУВАТИ рідше, УДОСКОНА́ЛЮВАТИ (ВДОСКОНАЛЮВАТИ), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ПІДНІМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. створюючи сприятливі умови); ШЛІФУВА́ТИ, ВІДШЛІФО́ВУВАТИ (доводити до високого ступеня досконалості); ПІДНО́ВЛЮВАТИ (ПІДНОВЛЯТИ), МОДЕРНІЗУВА́ТИ (додаючи щось нове, сучасніше); ЗБАГА́ЧУВАТИ (якимись новими рисами, якостями тощо); ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ (ОЗДОРОВЛЯ́ТИ), ПІДЛА́ТУВАТИ розм. (умови, стан чогось); ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) розм. (перев. знання з якогось предмета). — Док.: полі́пшити, покра́щити, удоскона́лити (вдоскона́лити), підправити, підняти, піднести, відшліфувати, підновити, модернізувати, збагатити, оздоровити, підлата́ти, підтягти́ (підтягну́ти). У витворах народної уяви завжди жило прагнення поліпшити реальне життя (М. Рильський); Фітотерапевтичні засоби покращують загальний обмін в організмі, поліпшують роботу видільних систем та органів (з журналу); Ціле літо я удосконалював лебідку, яка так потрібна водіям тягачів, всюдиходів, тракторів (П. Автомонов); Цей заробіток давав йому змогу не вбожіти, ще трохи й підправляти своє господарство (Б. Грінченко); Кузь ліз цілуватися з Дорошем і кричав: "Ось із ким ми піднімали товарове господарство!" (Григорій Тютюнник); Мовою можна отруїти свідомість — і піднести її, прояснити, оздоровити (М. Рильський); Сім'я, вона, брат, нашого брата шліфує. Сумирніші стаємо, покладисті (І. Цюпа); Максим не може не бачити, з якою ретельністю Білецькі відшліфовують кожен трюк (Д. Ткач); Кабінет Анрі Шартена мав дещо старомодний вигляд, але письменник не збирався модернізувати його (В. Собко); Роки й поневіряння трохи сутулили ставну колись постать Гринюка, зате ж збагачували життєвий його досвід (І. Ле); — До моря поїдете.. Треба вам.. підлатати здоров'я (О. Донченко); Ганна була у селищі лише один раз. І вже навіть забула про те, що треба їй знайомитися з якоюсь вчителькою і підтягати якусь математику (В. Козаченко). — Пор. 2. виправля́ти.

ПОПО́ВНЮВАТИ (ПОПОВНЯ́ТИ) (робити щось повнішим, збільшувати вартість чогось тощо), ЗБАГА́ЧУВАТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ (ПОНОВЛЯ́ТИ) (після втрат, збитків тощо). — Док.: попо́внити, збагати́ти, віднови́ти, понови́ти. Замість бою всіма силами, Ружинський бився тільки частиною їх, ледве поповнюючи неймовірні втрати (І. Ле); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотеку і поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Д. І. Яворницький під час археологічних розкопок часто зустрічався з простими людьми, які своїми розповідями збагачували його матеріальну та духовну скарбницю (М. Шаповал); — Зараз ти допомагатимеш людям відновлювати свої сили і набиратися здоров'я (В. Козаченко); Нічого з того, що ми бачим, Не пропадає: одне з одного поновляє природа, І не народиться річ, поки інша не вмре, не загине (переклад М. Зерова).

РОЗШИ́РЮВАТИ (робити більшим за обсягом, складом, змістом), РОЗШИРЯ́ТИ, ПОШИ́РЮВАТИ, ЗБАГА́ЧУВАТИ. — Док.: розши́рити, поши́рити, збагати́ти. Літературна мова сприйняла з західноукраїнської практики лише те позитивне й конструктивне, що збагачувало й розширювало її лексичний склад (з журналу); Розвиваючи й виховуючи художній смак молодого художника, розширяючи його знання, Сошенко багато розмовляв із Шевченком про мистецтво (з науково-популярної літератури); Українська літературна мова.. набагато поширила свій лексичний фонд (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збагатити — збагати́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збагатити — ЗБАГАТИТИ – ЗБАГАТІТИ Збагатити, -ачу, -атиш, перех. Зробити когось, щось багатим, збільшуючи прибутки, майно тощо; зробити змістовнішим, досконалішим; збільшити вміст корисних речовин у руді, вугіллі, ґрунті тощо. Літературне слововживання
  3. збагатити — див. збагачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збагатити — Збагати́ти, -гачу́, -гати́ш, -тя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збагатити — ЗБАГАТИ́ТИ див. збага́чувати. Словник української мови в 11 томах
  6. збагатити — Збагати́ти, -чу, -тиш гл. Обогатить. На землю глянеш — і напоїш, і збагатиш її даремно. К. Псал. 144. Словник української мови Грінченка