збайдужіти
ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин); ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ (через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.: байдужі́ти, байдужні́ти, погаса́ти, знеохо́чуватися, переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1. охоло́нути.
ОХОЛО́НУТИ (втратити інтерес до кого-, чого-небудь), ПРОХОЛО́НУТИ (ПРОХОЛО́ТИ), РОЗХОЛОДИ́ТИСЯ, ОСТИ́ГНУТИ (ОСТИ́ГТИ), ОХОЛОДІ́ТИ розм. — Недок.: холо́нути, розхоло́джуватися, остига́ти. Старий охолов до наживи: не вдається ні в лимарство, ні в комерцію, не гониться за орендою (М. Стельмах); — Колись він був навіть радикалом. Але теперечки він прохолов, і той радикалізм випарував з його (І. Нечуй-Левицький); Я пильно подивився на його та й трохи розхолодився. Це був хвертикуватий парубок (А. Кримський); Я людина земна, прозаїчна, з роками зовсім остигаю (В. Дрозд); Пан.. значно охолодів до нього (І. Франко). — Пор. збайдужі́ти.
Значення в інших словниках
- збайдужіти — збайдужі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збайдужіти — -ію, -ієш, док. 1》 Док. до байдужіти. 2》 кому. Перестати викликати інтерес, стати нецікавим, неважливим для кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збайдужіти — Збайдужі́ти, -жі́ю, -жі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збайдужіти — ЗБАЙДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док. до байдужі́ти. До невпізнання змінилась Ольга останніми роками. Навіть од чоловіка їй нічого не треба: зовсім збайдужіла до всього, що діється з ним і довкола нього (Шовк., Людина.. Словник української мови в 11 томах
- збайдужіти — Збайдужіти, -жію, -єш гл. Сдѣлаться равнодушнымъ. Климкович. (Желех.). Словник української мови Грінченка