1. Словник української мови в 11 томах

збайдужіти

ЗБАЙДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Док. до байдужі́ти.

До невпізнання змінилась Ольга останніми роками. Навіть од чоловіка їй нічого не треба: зовсім збайдужіла до всього, що діється з ним і довкола нього (Шовк., Людина.., 1962, 65);

Він перестав помічати, збайдужів і до лютого шалу своїх ворогів і до власних мук і страждань (Коз., Гарячі руки, 1960, 91);

Даремно він тоді збайдужів до неї (Гур., Друзі.., 1959, 30).

2. кому. Перестати викликати інтерес, стати нецікавим, неважливим для кого-небудь.

— Коли я пізнала на собі, в живому житті, що то є горе і як приносяться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Л. Укр., III, 1952, 703).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збайдужіти — збайдужі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збайдужіти — -ію, -ієш, док. 1》 Док. до байдужіти. 2》 кому. Перестати викликати інтерес, стати нецікавим, неважливим для кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збайдужіти — ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин)... Словник синонімів української мови
  4. збайдужіти — Збайдужі́ти, -жі́ю, -жі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збайдужіти — Збайдужіти, -жію, -єш гл. Сдѣлаться равнодушнымъ. Климкович. (Желех.). Словник української мови Грінченка