збуритися
БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Бунтують наші мужики. На Кавказі — війна з горцями (З. Тулуб); То був 1905 рік. Села бунтувалися, поміщики боялися нападу селян (Т. Масенко); — На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (П. Панч); І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, — Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (М. Зеров). — Пор. 1. повстава́ти, 2. хвилюва́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збуритися — збу́ритися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збуритися — див. збурюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збуритися — ЗБУ́РИТИСЯ див. збу́рюватися. Словник української мови в 11 томах
- збуритися — Збуря́тися, -ря́юся, -єшся сов. в. збуритися, -рюся, -ришся, гл. Возмущаться, возмутиться, взбунтоваться. Збурились люде. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка