збурювати

ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм., НАШПИГО́ВУВАТИ розм., ІНСПІРУВА́ТИ розм., ОБУ́РЮВАТИ заст., НАУЩА́ТИ заст., НАШТИ́РУВАТИ діал,; ЦЬКУВА́ТИ розм., НАЦЬКО́ВУВАТИ розм., ПІДЦЬКО́ВУВАТИ розм., НАСТРО́ЮВАТИ розм., ПІДСТРО́ЮВАТИ розм., НАПУСКА́ТИ розм., ПІДСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРУ́НЧУВАТИ розм., НАСТРЕ́НЧУВАТИ розм. (проти когось — викликаючи вороже ставлення до нього); БУНТУВА́ТИ, ВОРОХО́БИТИ розм. (підбурювати до бунту). — Док.: підбу́рити, збу́рити, підби́ти, підвести́, спровокува́ти, напра́вити, підгвинти́ти, піддрочи́ти, надрочи́ти, під'юдити, нашпигува́ти, інспірува́ти, обу́рити, наусти́ти, нашти́рити, нацькува́ти, підцькува́ти, настро́їти, підстро́їти, напусти́ти, підстру́нчити, настру́нчити, настре́нчити, збунтува́ти, підбунтува́ти, зворохо́бити. Лук'ян давно вже збирався донести приставові на Гарасима Тарасюка.., що веде між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); — Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твій збурив публіку, розмежував (Вас. Шевчук); — Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш підписувати акта (М. Стельмах); "Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки?.. А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив.." (М. Коцюбинський); Гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко); — А в неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб'є, а мачуха ще його й піддрочує... (Б. Грінченко); А баби все під'юджують, все наштирують: "Ото нам батьки! Ото нам парубки красні!" (М. Коцюбинський); Почала (Палазя) турляти мене в поле. Чи то баби її нашпигували у полі,.. але життя мені не стало коло неї (В. Кучер); Скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний); Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали (І. Котляревський); Ділилися (селяни) на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх битися одні з другими (І. Франко); Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на.. переселенські хутори (А. Хорунжий); (Лукія:) Була я у волості, ..доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький); Одного за одним він пробував настроїти проти двора (І. Франко); (Яворський:) Або я нічого не розумію, або ваших "добряків" хтось підстроїв (І. Кочерга); — Неодмінно дружину на нього напусти (І. Сочивець); — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося (Панас Мирний); — Ви їй не дуже вірте, — раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі. — Вона й сина наструнчила (Ю. Мушкетик); — Все Васюту настренчує (Зінько), щоб із тебе на вулиці знущався (Б. Грінченко); Заколот несамовитий постане і чернь ворохобить (переклад М. Зерова). — Пор. 1. баламу́тити, підмовля́ти, спонука́ти.

РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ рідко, ЗБУ́РЮВАТИ розм., ЛОМИ́ТИ розм.; РОЗНО́СИТИ розм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИ розм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИ розм. (із середини). — Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́ти рідко збу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили (ґуральню) (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); — Злякався (пан), думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її (церкву), розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши (панський) дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); — Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); — Немало нам вуликів (під час війни) бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони (О. Стороженко). — Пор. спусто́шувати.