зважуватися

ВА́ЖИТИСЯ (визначати свою вагу), ЗВА́ЖУВАТИСЯ. — Док.: зва́житися. Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити (М. Коцюбинський).

НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.; ВІДВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, НАСМІ́ЛИТИСЯ з інфін., ПОСМІ́ТИ з інфін., ОСМІ́ЛИТИСЯ з інфін. і рідше — на що, РИЗИКНУ́ТИ (РИСКНУ́ТИ рідше) з інфін., НАСМІ́ТИ з інфін., розм., ДЕРЗНУ́ТИ з інфін. і на що, уроч., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ перев. без додатка, розм. рідше (знайти в собі сміливість на якийсь учинок). — Недок.: нава́жуватися, зва́жуватися, ріша́тися, перемага́тися, ва́житися звичайно з н е відва́жуватися, насмі́люватися, смі́ти, осмі́люватися (осміля́тися), ризикува́ти (рискува́ти), дерза́ти, обісмі́люватися. Ніхто не наважився запитати в гостя, чого він такий невеселий (О. Десняк); Ротний кравець довго вагався, доки.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар); Грицько стояв з грудкою, не рішаючись кинути (Панас Мирний); Часом шептала "сину!" і зараз боязко мовкла та оглядалась, чи не почув... Нарешті перемоглася. — Сину!.. (М. Коцюбинський); — Не гадаю, щоб хто поважився зачепити дівчину, пов'язану хустиною Володимира (Юліан Опільський); Він хотів відразу й одружитись тут же, у Кривчику, але Марина не відважилась (Л. Дмитерко); Шляхтянки на велику силу ледве насмілювались обзиватись словом до княгині на її усякі запитання (І. Нечуй-Левицький); Як він посмів сюди прийти, та ще й не сам.. (Є. Гуцало); Тепер рідко хто осмілиться заперечити цю істину (М. Рудь); А сто карбованців — гроші немалі. Не всякий може рискнути (А. Шиян); (Єфрем:) Кому признатись, з ким порадитись?.. Батькові не насмів... (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зважуватися — зва́жуватися 1 дієслово недоконаного виду визначати свою вагу; визначатися зва́жуватися 2 дієслово недоконаного виду насмілюватися Орфографічний словник української мови
  2. зважуватися — Важитися; П. наважуватися, насмілюватися, набиратися духу; док. ід. ЗВАЖИТИСЯ НА ВСЕ, пуститися на одчай душі. Словник синонімів Караванського
  3. зважуватися — див. наважуватися; ризикувати Словник синонімів Вусика
  4. зважуватися — [зважуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. зважуватися — I -уюся, -уєшся, недок., зважитися, -жуся, -жишся, док. 1》 Визначати свою вагу. 2》 тільки недок. Пас. до зважувати. II -уюся, -уєшся, рідко зважатися, -аюся, -аєшся, недок., зважитися, -жуся, -жишся, док., з інфін., на що і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зважуватися — ЗВА́ЖУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ЗВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. 1. Визначати свою вагу. Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Коцюб., III, 1956, 328). 2. тільки недок. Пас. до зва́жувати. Словник української мови в 11 томах