1. Словник синонімів української мови

зватися

НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.: назва́тися, прозва́тися. — Що ж воно таке? — Термометром називається, — каже (М. Коцюбинський); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що.. назвалася Січчю Запорозькою (С. Добровольський); Він нам хотів про все те розказати, але у нас те все ніяк не зветься — казав "чужий", нема в нас слів таких (Леся Українка); — Та нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь (Л. Яновська); — А як же тепер ваш хутір чи селище прозивається? І досі "Америкою"? — запитав Яремчук (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зватися — зва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зватися — див. НАЗИВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. зватися — [зватиес'а] звус'а, звес':а, звец':а, звуц':а; нак. звис'а, зв'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. зватися — звуся, звешся, рідше зовуся, зовешся, недок. 1》 Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, прозиватися. 2》 Своїми особливостями відповідати якій-небудь назві, якомусь поняттю; характеризуватися яким-небудь словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зватися — ЗВА́ТИСЯ, зву́ся, зве́шся, рідше зову́ся, зове́шся, недок. 1. Іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, прозиватися. Спитав він: «Як ти звешся, дівчино таємна?» — Ізольда Білорука,— відмовила вона (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. зватися — Зватися, -звуся, -звешся гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. І. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17. Словник української мови Грінченка