звеличуватися
ПРОСЛА́ВИТИСЯ (стати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь), ПРОГРИМІ́ТИ, ПРОГУДІ́ТИ (ПРОГУСТИ́) розм., УСЛА́ВИТИСЯ (ВСЛА́ВИТИСЯ) уроч.; ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ (у чиїйсь оцінці). — Недок.: прославля́тися, сла́витися, гримі́ти, уславля́тися (вславля́тися), усла́влюватися (всла́влюватися), звели́чуватися. (Поліна:) В тебе з дитинства талант. Могла би прославитись своїми піснями (І. Кочерга); Славиться Микола тим, що, мабуть, найраніше з усіх в Комишанці встає (О. Гончар); Йому хотілось прогриміти на всю Галичину гучним політичним процесом (П. Колесник); (Василь:) Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Панас Мирний); Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Ф. Бурлака); Основоположник національної професіональної музики, збирач народних пісенних скарбів, видатний піаніст, диригент і громадський діяч — таким звеличився Микола Лисенко (з газети).
Значення в інших словниках
- звеличуватися — звели́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звеличуватися — -уюся, -уєшся, недок., звеличитися, -чуся, -чишся і звеличатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Ставати величним, прославлятися. || Усвідомлювати своє значення. 2》 тільки звеличатися, док. Похвалитися ким-, чим-небудь, виявити гордість за когось, щось. 3》 тільки недок. Пас. до звеличувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- звеличуватися — ЗВЕЛИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся і ЗВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Ставати величним, прославлятися. Словник української мови в 11 томах