зв'янути

В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док.: пов'я́нути, зів'я́нути, зав'я́нути, зв'я́нути, зав'я́ти, збля́кнути, прив'я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив'ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх (будяків).. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м'яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зв'янути — зв'я́нути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зв'янути — -ну, -неш, док., розм. Те саме, що зав'янути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зв'янути — Зв'я́нути, -ну, -неш гл. Завянуть. Травою зв'яло моє тіло. К. Псал. 230. Словник української мови Грінченка