зв'язувати

ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. про багатьох). — Док.: поєдна́ти, збли́зити, об'єдна́ти, з'єдна́ти, пов'яза́ти, зв'яза́ти, зрідни́ти, порідни́ти, сполучи́ти, породича́ти, згуртува́ти. Усіх тих родичів, що ще вчора розбивали один одному голови у сварці за воду, єднало тепер почуття образи (М. Коцюбинський); Мрії зріднили їх, а спільні мандри з отарою в безлюднім присивашськім степу ще більше зблизили, здружили (О. Гончар); Ідеї демократії об'єднують народи світу; На полі зібралося кілька любечан, людей одного роду, що хоч і пішли з рідного гнізда, але мали те, що з'єднувало їх і ріднило, землю (С. Скляренко); Тільки оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, кудись поділось з його руки (Ірина Вільде); Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов'язувала щира дружба (з журналу); Яремченко зразу відчув у стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу, яка зв'язувала їх в одну сім'ю (Д. Бедзик); Щира й правдива приязнь нас сполучала обох (М. Зеров); Дружба з юних літ лучила їх міцна (М. Рильський); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце (П. Колесник). — Пор. здружи́ти, 1. згурто́вувати.

I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати. Тимко кивнув головою і міцно зав'язав шворочки від папки (Григорій Тютюнник); Павло сидить, курить і ні слова, ні півслова, так, наче язик йому зв'язали (Григорій Тютюнник); Зручним рухом склав (Йон) хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом (М. Коцюбинський); Враз кілька мотузків оперезали його (ведмедя) і зашморгнули в тугі петлі (М. Трублаїні); Матрос зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець, став поруч (М. Трублаїні); А шворку я петлею за руку запетлював (Остап Вишня).

ЗВ'Я́ЗУВАТИ (з'єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В'ЯЗА́ТИ, ВИВ'Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ) (туго); ПРИВ'Я́ЗУВАТИ, ПІДВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). — Док.: зв'яза́ти, ви́в'язати, скрути́ти, ушнурува́ти (вшнурува́ти), прив'яза́ти, підв'яза́ти, припну́ти (прип'ясти́). Валерик швидко зняв з ніг лижі, зв'язав їх докупи і закинув за плечі (Ю. Збанацький); Шпагату нема — біжи, Порфире, юкки наріж! Дехто з переселенців аж не вірив: бур'яном в'язати? А ти спробуй, воно міцніше за капрон... (О. Гончар); Чугай вшнуровує солому.., щоб не порозтрушувати (М. Зарудний); Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини (І. Нечуй-Левицький).

ЗВ'Я́ЗУВАТИ (перев'язуючи чим-небудь, позбавляти свободи рухів), В'ЯЗАТИ, МОТУЗУВА́ТИ рідко; СПУ́ТУВАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ (руки, ноги); СКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) (туго). — Док.: зв'яза́ти, спу́тати, сплу́тати, скрути́ти, перетягти́ (перетягну́ти). Товариші не любили його тверезим, а п'яним здебільшого зв'язували (Г. Хоткевич); Тимко підіймається на ноги і бачить перед собою всіх розвідників. Вони тривожно метушаться: в'яжуть того самого німця, з яким борюкався Тимко (Григорій Тютюнник); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в'язав супоню, неначе ворога свого мотузував (І. Ле); Руки йому завернули за спину і миттю спутали Даниловим очкуром (Ю. Смолич); Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали (І. Нечуй-Левицький).