1. Словник української мови Грінченка

зв'язувати

Зв'я́зувати, -зую, -єш

сов. в. зв'язати, -жу, -жеш, гл.

1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145.

2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би. Г. Барв. 264.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зв'язувати — зв'я́зувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зв'язувати — Сполучати, з'єднувати, в'язати, пов'язувати, єднати; ЗАВ'ЯЗУВАТИ, п! СКОВУВАТИ; п-к -УЮЧИЙ, що в'яже, здатний зв'язати, єднальний, поєднавчий, сполучний; п. ф. ЗВ'ЯЗУВАТИСЯ, п. ф. від зв'язувати; док. ЗВ'ЯЗАТИСЯ, сконтактуватися. Словник синонімів Караванського
  3. зв'язувати — і рідко ізв'язувати, -ую, -уєш, недок., зв'язати, зв'яжу, зв'яжеш і рідко ізв'язати, -в'яжу, -в'яжеш, док., перех. 1》 З'єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузлом, петлею і т. ін. || З'єднуючи кінці чого-небудь, виготовляти, робити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зв'язувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови