згорьований

НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч., МНОГОСТРА́ДНИЙ підсил. уроч. рідше; ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ рідше (позбавлений найнеобхіднішого в житті). По згарищу бродили якісь люди — то були, мабуть, нещасні пожильці — і розгрібали димливі купи попелу і сміття (Ю. Смолич); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (П. Грабовський); Невже покинув землю ти згорьовану, священну? (М. Шеремет); Війська трьох Білоруських і 1-го Прибалтійського фронтів б'ють фашистські армії групи "Центр" у багатостраждальній Білорусії (П. Автомонов); І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Марко Вовчок); Та мамина віра у світло, яке принесуть знедоленим людям її просвічені сини, зогрівала її до самої смерті (Р. Іваничук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згорьований — згорьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. згорьований — -а, -е. 1》 Який зазнав багато горя, страждань. || Який має на собі відбиток пережитого горя, страждання. || Який виражає горе, страждання; скорботний. 2》 Зароблений, здобутий тяжкою працею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згорьований — А, -е. 1. Який зазнав багато горя, страждань. // Який має на собі відбиток пережитого горя, страждання. // Який виражає горе, страждання; скорботний. 2. Зароблений, здобутий важкою працею. Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. згорьований — ЗГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. 1. Який зазнав багато горя, страждань. Все меркло порівняно з матір’ю, згорьованою, змарнілою, наймилішою, найкращою за всіх… (Гончар, Таврія, 1952, 19); Невже покинув землю ти згорьовану, священну? (Шер., Дружбою.. Словник української мови в 11 томах