1. Словник синонімів української мови

згрішити

ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і, щоб не грішити, лягла мерщій спати (Панас Мирний); (Солоха:) За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила? (М. Кропивницький); — Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); — Що день, що час ми тяжко согрішаєм перед Господом нашим (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згрішити — згріши́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. згрішити — і рідше зогрішити, -шу, -шиш, док., розм. 1》 рел. Учинити гріх, порушивши релігійно-етичні правила. 2》 перен. Скоїти ганебний вчинок, припуститися помилки в чому-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згрішити — ЗГРІШИ́ТИ і рідше ЗОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. 1. рел. Учинити гріх, порушивши релігійно-етичні правила. — Знаєте, почав я молитися отут, ..і я тяжко згрішив. Словник української мови в 11 томах
  4. згрішити — Згріша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. згріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить. Чоловік шо ступить, то згрішить. Ном. № 99. Коваль згрішив, а шевця повісили. О. 1862. X. 34. Словник української мови Грінченка