здатний

ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал., ДОГІ́ДНИЙ діал. Одного ранку, вибравши відповідну пору, він знявся зі свого гнізда і щодуху полетів на Чорногору (І. Франко); Місце справді було вигідне для переправи (М. Коцюбинський); Українська держава бере на себе обов'язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур (з газети); — Як це місце придатне для філософських дум (І. Нечуй-Левицький); На їхніх руках поранений, якому не тільки догляд, а головне — пристойне харчування потрібне (І. Ле); Ніколає каже, що Іон Бану підхожа людина на цей пост (М. Чабанівський); Восени старий вирубував у березі підходящу вербину і всю зиму вона сохла на горищі (С. Голованівський); — Хоча й ця позиція для пострілів і гожа, — зауважив Чарнецький, але захисту для гармат тут нема (М. Старицький); Вернувся вечором до дому в настрої, дуже пригожім до писання поезій (О. Маковей); Якщо моя поезія для Вас здатна, то обіцяюсь і на потім присилати свої писання (В. Самійленко); Вони знайшли пригідний під'їзд, де зняли багнети (переклад С. Масляка); Для бою не кожна хвилина годяща (Ю. Яновський); Попові ж панські посіпаки Веліли тягати гілляки... "Бог з вами! — люди закричали. — Хіба ж старий до того здалий?.." (І. Франко); Способи, які йому (судді) підсувалися, не годилися з його сумлінням, хоча були добрі та догідні (Н. Кобринська).

ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал., ДОТЕ́ПНИЙ рідко, УДА́ЛИЙ рідко, УДА́НИЙ (ВДА́НИЙ) рідко. Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З. Тулуб); Надзвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському й по-німецькому (М. Коцюбинський); Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Дуже кебетлива дитина (Словник Б. Грінченка); Хлопець був дотепний, кебетний (А. Кримський); — Не буде екзаменів.. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за Законом Божим (Леся Українка); — Старша дочка ваша і гарна, й добра, і до всього степна, хазяйновита (І. Нечуй-Левицький); — Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина, на диво здана! — каже дід, всміхаючись (Марко Вовчок); — Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (В. Логвиненко); — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? (казка); Він до всього вданий (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. таланови́тий.

ЗДА́ТНИЙ (ЗДА́ТЕН) (який може, уміє робити, виконувати що-небудь), СПРОМО́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) перев. з не, розм., СУДНИ́Й діал., ЗДА́ЛИЙ діал. Це буває: чоловік здатний на героїчний вчинок у бою, а складного завдання сам розв'язати не може (Ю. Смолич); Мені здається, що він спроможний і чуже горе відчути (Ірина Вільде); Спустив (Славко) голову вдолину і роздумував, який він ні до чого не придатний на світі (Лесь Мартович); — Чи зугарна ж ти робити яку роботу: золотом шити, шовком ткати, перлами вишивати? (І. Нечуй-Левицький); Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був він тепер спосібний (Г. Хоткевич); Йти Юра не годний — він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Ю. Смолич); (Селянин:) Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати, або снопка на воза скласти? (Леся Українка). — Пор. 1. схи́льний.

СХИ́ЛЬНИЙ до чого і з інфін. (який має потяг до чогось, природні дані, хист), НАХИ́ЛЬНИЙ до чого, розм. Містечко Березань добре знане через жартівливе прислів'я, яке відоме в нас кожному: "Станція Березань — кому треба — вилізай!" Прислів'я, яке вигадав веселий, завжди схильний до гумору, до іронії наш народ (В. Дарда); — Ми живемо не в таких багатих дачах. Моя жінка нахильна до сільської ідилії (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. зда́тний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здатний — Зда́тний: — тут: вдалий, досконалий [53] Словник з творів Івана Франка
  2. здатний — зда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. здатний — ЗДАТНИЙ – ЗДІБНИЙ Здатний (на що, до чого і що робити). Який може, вміє здійснювати, виконувати, робити щось; придатний для когось, чогось: баржа здатна рухатися, гімнасти здатні домогтися високих результатів, тварина здатна жити в цих умовах... Літературне слововживання
  4. здатний — Спроможний, ЗДІБНИЙ, здалий, р. згожий; (до праці) працездатний; здатен. Словник синонімів Караванського
  5. здатний — див. умілий Словник синонімів Вусика
  6. здатний — -а, -е. 1》 на що, до чого і з інфін. Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. || для кого і до чого, Придатний для кого-, до чого-небудь, на щось, годящий. 2》 Який має здібності; обдарований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. здатний — Зда́тний, -на, -не до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. здатний — ЗДА́ТНИЙ, а, е. 1. на що, до чого, і з інфін. Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. Як ти на подвиг здатний, будеш і в людях знатний (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  9. здатний — Здатний, -а, -е 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Камен. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймили у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Камен. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Каменецк. у. Словник української мови Грінченка