здатний

Значення в інших словниках

1. здатний — зда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
2. здатний — ЗДАТНИЙ – ЗДІБНИЙ Здатний (на що, до чого і що робити). Який може, вміє здійснювати, виконувати, робити щось; придатний для когось, чогось: баржа здатна рухатися, гімнасти здатні домогтися високих результатів, тварина здатна жити в цих умовах... Літературне слововживання
3. здатний — Спроможний, ЗДІБНИЙ, здалий, р. згожий; (до праці) працездатний; здатен. Словник синонімів Караванського
4. здатний — див. умілий Словник синонімів Вусика
5. здатний — -а, -е. 1》 на що, до чого і з інфін. Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. || для кого і до чого, Придатний для кого-, до чого-небудь, на щось, годящий. 2》 Який має здібності; обдарований. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. здатний — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
7. здатний — Зда́тний, -на, -не до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. здатний — ЗДА́ТНИЙ, а, е. 1. на що, до чого, і з інфін. Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. Як ти на подвиг здатний, будеш і в людях знатний (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
9. здатний — Здатний, -а, -е 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Камен. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймили у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Камен. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Каменецк. у. Словник української мови Грінченка