зизуватий
КОСОО́КИЙ (про людину — який має косоокість); КО́СИЙ, РОЗКО́СИЙ, ЗИЗОО́КИЙ діал., ЗИ́ЗИЙ діал.; ЗИЗУВА́ТИЙ діал. (трохи). — Вона була статна краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Ю. Яновський); Становий з посередником.. стали на громаду гримати, далі страхати.. Громада собі гуде: — Не застрахаєш!.. Рощот давай!.. Не скачи, коса собако! (Панас Мирний); Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (О. Донченко); Здалеку і не впізнаєш, що парубок злегка зизоокий (Ірина Вільде); Уже був і сватів заслав до Варки Жежерівни — зизуватої старої дівки (В. Речмедін).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зизуватий — Зизува́тий: — косий [16] Словник з творів Івана Франка
- зизуватий — зизува́тий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- зизуватий — -а, -е, діал. Трохи косоокий; косуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зизуватий — зизува́тий → зизий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зизуватий — ЗИЗУВА́ТИЙ, а, е, діал. Трохи косоокий; косуватий. — Куди поїдемо — до сільради чи до школи? — обернувся виконкомівський візник — зизуватий дядько (Речм., Весн. грози, 1961, 112). Словник української мови в 11 томах