1. Словник синонімів української мови

зловмисник

ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець). Ішли (люди), прочісуючи кожне міжряддя, де міг притаїтись злочинець (О. Гончар); У кожному новому творі шукав (Булгарін) кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (О. Полторацький); (Маня:) Прокуратор, урядуй далі, — яку кару виносиш для того переступника? (І. Франко); Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Яновська); Почала (Тамара) їсти бурду, принесену двома кримінальниками у брудному відрі (А. Хижняк); — Бандит, криміналіст,.. — лаявся (Ференц) (О. Гончар); Вранці тільки печеним хлібом запахне — по шляху заманячить сіра пляма. Ближче — росте. Карники... (А. Головко). — Пор. 2. винува́тець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зловмисник — зловми́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зловмисник — Злочинець, лихочинець, ок. злодіяка. Словник синонімів Караванського
  3. зловмисник — див. злодій Словник синонімів Вусика
  4. зловмисник — -а, ч. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зловмисник — ЗЛОВМИ́СНИК, а, ч. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець. У кожному новому творі шукав [Булгарін] кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (Полт., Повість.., 1960, 542). Словник української мови в 11 томах