змерзлий
МЕ́РЗЛИЙ (затверділий від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ПРИМОРО́ЖЕНИЙ (злегка). Йонька встиг по дорозі потрусити чужі ятері, бухнув у ночви мерзлу рибу, вийшов у світлицю (Григорій Тютюнник); Замерзле болото вкривалося пластами білого снігу (Н. Кобринська); Тремтять надії, ніби лист На змерзлій сокорині (М. Рильський); Дівчата звечора накладали вози, щоб удосвіта по примороженій дорозі вивезти (К. Гордієнко).
МЕ́РЗЛИЙ (який загинув або дуже застиг від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ЗАДУБІ́ЛИЙ розм., ОДУБІ́ЛИЙ розм. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний); Місяців через півтора прийшла у волость звістка, що в полі, біля шляху, знайдено замерзлого чоловіка (Б. Грінченко); Буйні градини з дрібну сливу завбільшки били моряків, змоклих і змерзлих до кісток (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- змерзлий — зме́рзлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- змерзлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до змерзнути, змерзти. 2》 у знач. прикм. Який відчув холод, змерз. 3》 у знач. прикм. Який став твердим, цупким від холоду, морозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змерзлий — ЗМЕ́РЗЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зме́рзнути, зме́рзти. 2. у знач. прикм. Який відчув холод, змерз. Господар, Гаврюша Костюк, тільки-но звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (Головко, II, 1957... Словник української мови в 11 томах
- змерзлий — Зме́рзлий, -а, -е Смерзшій. Словник української мови Грінченка