змигати
КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змигати — змига́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- змигати — -аю, -аєш і змигувати, -ую, -уєш, недок., рідко. змигнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати. || Швидко й мимовільно заплющуватися і розплющуватися (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- змигати — ЗМИГА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗМИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати. Словник української мови в 11 томах