змигнути
КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змигнути — змигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- змигнути — див. змигати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змигнути — не всти́гнути (не вспі́ти) (і) о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. Не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його. Фразеологічний словник української мови
- змигнути — ЗМИГНУ́ТИ див. змига́ти. Словник української мови в 11 томах
- змигнути — Змигну́ти, -ну́, -не́ш гл. Мигнуть. І оком не змигнуть, як... звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107. Словник української мови Грінченка