змовка

ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Головко); (Кость:) Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко); — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче! (І. Франко); — Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Довженко); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (С. Чорнобривець); — Маєте з війтом добру злагоду чинити (Г. Хоткевич); — У нас така установа: все, що добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний); Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (М. Коцюбинський); У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти (Словник Б. Грінченка); П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Краньцовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович). — Пор. до́гові́р, домо́витися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змовка — змо́вка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. змовка — -и, ж., розм., рідко. 1》 Те саме, що змова 2). 2》 Розмова, мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змовка — ЗМО́ВКА, и, ж., розм., рідко. 1. Те саме, що змо́ва 2. У нас була змовка наперед, то й пішли вдвох красти (Сл. Гр.). 2. Розмова, мова. Показується Сербин. [Іван:] О! Про вовка змовка, а вовк із-за гори!.. (Вас., III, 1960, 16). Словник української мови в 11 томах
  4. змовка — Змо́вка, -ки ж. = змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.) Словник української мови Грінченка