змовкати

ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.; СПИНЯ́ТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ (раптово, на деякий час). — Док.: замо́вкнути, замовча́ти розм. змо́вкнути, умо́вкнути (вмо́вкнути), зати́хнути, ути́хнути (вти́хнути), сти́хнути, прити́хнути, примо́вкнути, сти́шитися, прини́шкнути, зани́шкнути розм. зни́шкнути розм. занімі́ти, онімі́ти, спини́тися, припини́тися, перерва́тися. Чому він замовкає, коли поряд стоїть Надія, чому очі потьмарюються задумою і тугою..? (М. Чабанівський); Капітан змовкає, поглинутий своїми думками (О. Гончар); Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли (М. Коцюбинський); Почнеться яка бесіда, а Марина вмішається, то всі нараз затихають (Н. Кобринська); Мундзьо щось балакав до Шарлоти, вона йому відповідала, а потім утихли обоє (Лесь Мартович); — Не балакай один із другим, але роби! — гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович); До Мар'яна підходять невідомі люди, вони говорять, далі кричать, потім, зриваючи шапки з голів, стихають (М. Стельмах); Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли (Леся Українка); Аудиторія враз притихла, люди нишкли — люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Ю. Смолич); Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (І. Нечуй-Левицький); Крізь одчинені вікна долітала музика ресторану, перериваючись і глухнучи, коли там раптом зачиняли двері (Ю. Яновський). — Пор. 1. затну́тися.

ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИГЛУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ЗЛЯГА́ТИ, ПЕРЕЛЯГА́ТИ (поступово слабшати); ЗАМОВКА́ТИ, ЗМОВКА́ТИ, МО́ВКНУТИ, ПРОПАДА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ (зовсім). — Док.: зати́хнути, сти́хнути, вти́хнути (ути́хнути), поти́хшати, сти́шитися, ущу́хнути (вщу́хнути), заглу́хнути, зга́снути, вга́снути (уга́снути), пога́снути, завме́рти, примо́вкнути, прити́хнути, приглу́хнути, прига́снути, поту́хнути, злягти́, перелягти́, замо́вкнути, змо́вкнути, пропа́сти, переста́ти. Хоменко стояв на ґанку здуманий і прислухався в жалю, як десь за хатами на вигоні затихав жалібний спів (А. Головко); І той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не стих ... (І. Нечуй-Левицький); Гомін поволі став утихати (А. Головко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де І тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан); Крик і галас враз ущухли (Ю. Смолич); Десь віддаляючись, заглухав танковий шум (І. Ле); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (П. Колесник); Вечоріє.. Тихше б'ється хвиля в береги... Гаснуть звуки (Є. Плужник); Десь звучать ридання, десь звучать прокльони... Пісня завмирає, пісня погаса (М. Рильський); Розмову перервали дивні звуки музики.. Раз притихали, потім зривалися гучними акордами і знов завмирали (Мирослав Ірчан); Чути було, як .. злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (С. Скляренко); Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні (В. Сосюра); Над плавнями, по всьому Задніпров'ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (О. Гончар); Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко); Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник).