1. Великий тлумачний словник сучасної мови

змовкати

змовка́ти

-аю, -аєш, недок., змовкнути і змовкти, -кну, -кнеш; мин. ч. змовк -ла, -ло і змовкнув, -нула, -нуло; док.

1》 Переставати говорити, співати, кричати і т. ін.; замовкати (про живі істоти).

2》 перен. Переставати видавати які-небудь звуки (про інструменти, механізми і т. ін.).

|| Переставати стріляти (про вогнепальну зброю).

3》 перен. Переставати лунати, чутися (про звуки).

|| Припинятися, перериватися (про розмову, сміх, крик і т. ін.).

|| Втрачати силу, вщухати, слабнути (про стихійні явища).

|| Переставати сповнюватися звуками.

4》 перен. Переставати хвилювати кого-небудь (про почуття, переживання).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змовкати — змовка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змовкати — Замовкати; (- розмову) припинятися, перериватися, (- звуки) ЗАВМИРАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. змовкати — див. затихати; мовчати Словник синонімів Вусика
  4. змовкати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. змовкати — ЗМОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМО́ВКНУТИ і ЗМО́ВКТИ, кну, кнеш; мин. ч. змовк і змовкнув, ла, ло; док. 1. Переставати говорити, співати, кричати і т. ін.; замовкати (про живі істоти). Сердитий голос її спиняє, вона [Маланка] раптом змовкає (Коцюб. Словник української мови в 11 томах