знада
СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Виявилося, що настойка на спирту, концентрацію мала підходящу, та ще й лікувальна — хто б тут утримався від спокуси! (П. Загребельний); Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко); А самому як кортіли й любощі, й солодецькі ваби! (Ганна Барвінок); Усмішки ці обіцяли знаду любові, таїну кохання (Є. Гуцало); Приваби кохання чужі мені (Уляна Кравченко); І повно повсюди поваб — Тут — злото, грезет, оксамити, Там пишні саєти, волоський єдваб (М. Старицький); — Чи це Бог покусу на мене насила? — міркує пані Олімпія (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знада — зна́да іменник жіночого роду принада, спокуса Орфографічний словник української мови
- знада — див. ПРИНАДА, СПОКУСА. Словник синонімів Караванського
- знада — -и, ж. Те, що знаджує, захоплює, вабить до себе; принада, спокуса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знада — ЗНА́ДА, и, ж. Те, що знаджує, захоплює, вабить до себе; принада, спокуса. [Овлур:] Клянуся богом і отсим мечем. Що.. жадні муки, ані жадні знади Мене не склонять до невіри й зради (Фр., IX, 1952, 236); Діти любили Нелю.. Словник української мови в 11 томах