1. Словник синонімів української мови

знамено

ПРА́ПОР (полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації і т. ін.), ЗНАМЕ́НО́ рідше, СТЯГ уроч., КОРОГВА́ (ХОРОГВА́) (КОРУГО́В) (ХОРУГО́В) (КОРУГВА́) (ХОРУГВА́) заст. (також військовий, бойовий); ШТАНДА́РТ перев. заст. (також прапор кавалерійської частини, царської особи або глави держави); ПРАПОРЕ́ЦЬ (на флоті, сигнальний). З своїх подертих сорочок Ми прапор в темну ніч пошили І кров'ю власною скропили (О. Олесь); Над усіма наметами воєвод попіднімали знамена та корогви (І. Нечуй-Левицький); Легенький вітрець надимав полум'яний стяг (Л. Юхвід); З Чигирина в Переяслав Богдан одбуває, З бунчуками, хоругвами Московців стрічає (дума); На головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля (Н. Рибак); Йосип Максимович підняв угору червоний прапорець, подаючи сигнал (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знамено — знаме́но́ іменник середнього роду прапор рідко Орфографічний словник української мови
  2. знамено — Знаме́но. Ознака. Календар сей носив назву "Calendariul pentru toti Români ” і містить в собі стихи, котрих зміст заключає в собі знамена злочину головної зради і нарушеня публичного спокою (Б., 1895, 8, 4) // пол. znamię — 1) знак, ознака, риса, 2) заст. прапор, знамено. Українська літературна мова на Буковині
  3. знамено — див. прапор Словник синонімів Вусика
  4. знамено — знамена, с., рідко. Те саме, що прапор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знамено — Знак військової одиниці, організації, навчального закладу, товариства, існує тільки в 1 примірнику, тканина, прикріплена на постійно до древка. Універсальний словник-енциклопедія
  6. знамено — ви́соко трима́ти пра́пор (знаме́но́) чого, книжн. Дбати про репутацію, престиж чого-небудь; не допускати компрометування чогось. — Звичайно, ти, як інші, романів по госпіталях не крутив, прапор свого кохання тримав високо (О. Фразеологічний словник української мови
  7. знамено — Знаме́но́, -на́, -ну́; -ме́на, -ме́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. знамено — ЗНАМЕ́НО́, знаме́на́, с., рідко. Те саме, що пра́пор. І військо, як море, З знаменами, з бунчугами З лугу виступало Та на трубах вигравало (Шевч., II, 1953, 137); Майорять під морозним вітром червоні знамена (Довж. Словник української мови в 11 томах
  9. знамено — Знамено, -на с. 1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. І. (Правда, 1868, 449). Словник української мови Грінченка