знатися

ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. про жінок); БРАТА́ТИСЯ, БРАТА́ТИ рідше (виявляти братні почуття); ЛЮБИ́ТИСЯ (про особливо близькі стосунки між друзями); ХОДИ́ТИ розм., ВОДИ́ТИСЯ розм., ЗНА́ТИСЯ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ зневажл. (проводити багато часу разом). — А я з тобою... я хотіла б дружити... говорити про все... щоб у нас не було заборонених тем (Є. Гуцало); Нікому й в голову не могло прийти, що вони були будь-коли знайомі, а тим більше товаришували (І. Багряний); З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); Це просто було особливе якесь уміння ладнати з людьми, ладити по-простому, по-життєвому (Г. Хоткевич); З добрим дружись, а лихих стережись (прислів'я); Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами (І. Нечуй-Левицький); Грицько з Іваном компанували (Словник Б. Грінченка); Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (переклад М. Лукаша); Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка); Жила проти нас міщаночка... Дуже вони з Настею любилися; як сестри рідні — все було вкупці (Марко Вовчок); (Юда:) Хто такі всі ті, що з ним ходили? Все рибалки більш (Леся Українка); Нікуди від матері ні на п'ядь (Оксана) і ні з ким вже нігде не водилась і не зналась (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ (бути з кимсь близько знайомим, проводити разом вільний час тощо), ЛА́ДИТИ, ЗНА́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ діал. З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); — Запорожець запорожцеві не пара. Се батько Пугач, старець, або дід кошовий. Із ким, із ким, а з їм ладити треба (П. Куліш); — Коли ти гордуєш ними і не хочеш знатися з ними, то я сама поїду колись до їх і запрошу їх до себе (І. Нечуй-Левицький); З яким пристаєш, сам таким стаєш (прислів'я).

ПЕРЕЖИВА́ТИ що (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИ чого, що, ЗНА́ТИ що, ПІЗНАВА́ТИ що, СПІЗНАВА́ТИ що, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВАТИ) що, ЗВІ́ДУВАТИ що, БА́ЧИТИ що, ЗАЖИВА́ТИ що, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯ з чим, рідше, ЗНА́ТИСЯ з чим, розм., ВИДА́ТИ що, розм., ВИ́ДІТИ що, розм., ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИ що (разом з ким-небудь). — Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти (взна́ти), зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти (дозна́ти), дізна́тися (дозна́тися), поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали (солдати і трудівники) розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); (Ханенко:) Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); — Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); — Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). — Пор. 1. надиви́тися.

РОЗУМІ́ТИСЯ на чому, в чому (бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі), РОЗБИРА́ТИСЯ, РОЗУМІ́ТИ, ТЯ́МИТИ також що, розм., ЗНА́ТИСЯ на чому, розм., ПЕ́ТРАТИ у чому і без додатка, розм., КУМЕ́КАТИ у чому, розм., ТЯ́МИТИСЯ на чому, ТЯМКУВА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ у чому, розм., ШУРУ́ПАТИ також чого, розм., ШУ́ПИТИ розм., ШНИ́ПОРИТИ діал. Чим менше людина розуміється на якісь справі, тим рішучішими, безапеляційнішими бувають її присуди (М. Рильський); Козаков, розглядаючи їх (документи хорвата), удавав, що цілком у них розуміється (О. Гончар); Яворницький добре розбирався в старовинних грошах і зразу ж оцінив музейне значення знахідки (І. Шаповал); Василь Карпець, вусатий дядько, ..не згірш цигана розбирався на конях (М. Стельмах); Розуміє він, як глуха в танцях (прислів'я); Режисер нічого не розуміє на кілях (кораблів), але йому не подобається така непропорційність (Ю. Яновський); Фуль сказав Олександрові, що його генерали недосвідчені і нічого не тямлять у військових справах (П. Кочура); (Учителька:) Треба діло робити. От інспектор приїде, треба, щоб тямили (учні) задачі та вміли швиденько їх робить (Олена Пчілка); До землянки привели жінку, яка зналася на старосвітській народній медицині (Л. Дмитерко); (Учитель танців:) Це такий танець, що його тільки удвох танцювати. Баришні, хто з вас хоч трохи в культурі петрає? (Є. Кравченко); Раділа (Настя) про себе, що вже й вона кумекає в грамоті (В. Речмедін); Світові думи, безперечно, клопочуть літнє товариство, не лише на буденних справах вони тямляться (К. Гордієнко); — Знаємо ми, — сказав бригадир, — що ти тямкуєш на конях (К. Гордієнко); Він трошки метикує на політиці (Я. Качура); — Плоти теж потрібні. Ти думаєш, я в цім ділі не метикую? (І. Цюпа); (Семен (бере листи):) Ану, Іване, прочитай..! Ти ж хвалився, що трохи шурупаєш грамоти (М. Кропивницький); Я трошки шуплю в землі і вгадаю її нутро (О. Кониський); Він таки трохи шнипорить у малярстві (Т. Шевченко).