знатися

ЗНА́ТИСЯ, зна́юся, зна́єшся, недок., розм.

1. з ким. Бути знайомим, дружити, приятелювати з ким-небудь.

— Прощай, Остапе! Чи не краще було б нам і не знатись з тобою?.. (Барв., Опов.., 1902, 30);

У Кракові багато змінилося, багато знайомих виїхало, декотрі повмирали, а з декотрими я не хочу знатися (Стеф., III, 1954, 168);

Несподівано до діда Йосипа зайшов агроном Яремченко, з яким старий ще до війни знався (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15).

◊ Зна́тися з чорта́ми (нечи́стою си́лою), заст. — займатися чаклунством.

— Так він [князь] і з чортами знався? — спитав Івась (Мирний, IV, 1955, 26);

Сама боячись свого голосу, запитала [Христина] хлопця: — Давиде, і насправді твій господар знається з нечистою силою? (Стельмах, Хліб.., 1959, 60).

2. з чим. Стикатися з чимось, зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати щось.

Він зирнув раз і вдруге на молодого пасажира. «Такий, видно, ще не знався з шахтою», казав його допитливий погляд (Панч, Синів.., 1959, 5);

Не знавсь ти з мукою гіркою, Не будеш віку ти конать… (Граб., І, 1959, 116);

Змалку знався я з бідою, не цурався сліз (Сос., Щастя.., 1962, 237);

// безос.

Як мається, як знається,— так і повертається (Номис, 1864, № 9595).

◊ Зна́тися з відва́гою — виявляти хоробрість, бути відважним.

Видно, хлопець вже знався з відвагою (Мал., Звенигора, 1959, 236).

3. на чому, рідко з чим. Бути обізнаним з чим-небудь, розумітися на чомусь, мати досвід у чому-небудь.

Батько був роботящий, любив і шанував працю, добре знався на своєму ковальському ділі (А.-Дав., Слово.., 1964, 5);

Дівчина.. знається на техніці (Літ. Укр., 14.IX 1965, 1);

Я зовсім не знаюсь з тим: як, що писать і куди? (Збірник про Кроп., 1955, 359);

// Розбиратися, знати смак у чому-небудь.

— Пивце нічого, добре… я на сьому знаюся… Бо сам трохи не пивоварник (Вовчок, VI, 1956, 288);

Теля не знається на пирогах (Номис, 1864, № 6510);

Мені сказали, що ви великий мастак ловити риби і добре знаєтесь на грибах (Кол., Терен.., 1959, 101);

— Чабан славний був, на вівцях знався (Кочура, Зол. грамота, 1960, 101).

4. тільки інфін., у знач. вставн. сл., діал. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть.

Знатись, не бачив красної дівоньки, Що так роняєш дрібні слізоньки (Чуб., V, 1874, 119).