знаходитися

БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. (про тривале перебування). — Док.: пробу́ти. — Як вона й дійде до тої Щербанівки. Ніде ж не була ще в далекій дорозі... (А. Головко); Уже його (мого друга) улюбленці давно Перебувають у космічних мандрах (В. Бичко); Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Л. Боровиковський); Лікарі про мене дбають. Часом в день буває у мене 5 лікарів (М. Коцюбинський); Жайсак весь ранок пробув при отарі (З. Тулуб); Одна половина (будиночка) тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (І. Франко); У Андріяна тепер і пропадав цілими днями Кирило (А. Хижняк). — Пор. 1. оберта́тися.

БУ́ТИ (про перебування когось у якомусь стані, становищі), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко; БУВА́ТИ (про неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ перев. док. (про перебування протягом якогось часу). — Док.: пробу́ти. Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного листа від свого сина (Григорій Тютюнник); Та хоч висока душа в іншому тілі буває, Одначе й вона часто в біді пробуває (Панас Мирний); Так в слідстві близько року я пробув (І. Франко).

ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм., УМУДРУВА́ТИ (ВМУДРУВА́ТИ) що, розм., ДОМУДРУВА́ТИСЯ розм., ДОМИ́СЛИТИСЯ розм., ДОКУМЕ́КАТИ що, розм., ДОКУМЕ́КАТИСЯ розм., ДОМІЗКУВА́ТИСЯ розм., ДОРОЗУМІ́ТИСЯ розм., ПРИРОЗУМІ́ТИ що, з інфін., розм., УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ́ТИСЯ) з інфін., розм., ПОКМІ́ТИТИ що, діал., ЗМУДРУВА́ТИ що, діал., ЗМИ́СЛИТИ що, діал., ДОВМИ́ТИСЯ діал., ДОГЛУ́ПАТИСЯ діал.; ЗНАЙТИ́СЯ (не розгубившись, вийти зі скрутного становища). — Недок.: доду́муватися, змірко́вувати рідше домірко́вуватися, вимірко́вувати, приду́мувати, доду́мувати, дохо́дити, добира́ти, прихитря́тися (прихи́трюватися рідше), доми́слюватися, куме́кати, дорозуміва́тися, умудря́тися (вмудря́тися), доу́муватися, доглу́пуватися, знахо́дитися рідше. — От ти говорив, що місто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями і в місті, і в селі є (Григорій Тютюнник); Захоплені в полон гітлерівські офіцери не можуть зміркувати, яким чином Червона Армія так швидко опинилася в Відні (О. Левада); Денис Ісакович народився мисливцем і рибалкою. А ким він іще міг би бути — можна доміркуватися з того, що я оповім(М. Рильський); — Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (А. Головко); — Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (М. Стельмах); Пішов (цар) любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши, Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Т. Шевченко); Люди не зразу дійшли до того, щоб свої слова виписувати чи вичерчувати (Панас Мирний); — Я ніяк не доберу, що з ним коїться (Є. Гуцало); Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (Словник Б. Грінченка); Я й домудрувався, Лиш сокиру притащив, З дупла прорубався (С. Руданський); Панас Олексійович домислився роботу м'язів перекласти на пневматику (І. Волошин); Коли зник (хлопець), аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати — хто він? (Є. Кравченко); Її серце відчуло біду раніше, ніж докумекався чоловік (П. Панч); (Надежда:) Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота — розумові очі, то навчу (читати) (М. Кропивницький); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися.. висловити в листі султанові свою бойову програму (І. Ле); Їх же ціле село. І не прирозуміли, що зробить, злякались купки дуків! (А. Тесленко); Мій Клим подумав — і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський); Іван з властивою всім бідним догадливістю.. покмітив, чого татові хибує (І. Франко); Ти ба! Не всякий так змудрує, як сам Виргилій намалює (І. Котляревський); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти (І. Волошин); Він довмився, що посіяти (Словник Б. Грінченка); Люди не могли дійти, відки воно береться те добро у Гершка, але швидко доглупались (І. Франко); Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів (І. Багряний). — Пор. 1. зрозумі́ти.

ЗНАЙТИ́СЯ (бути виявленим у результаті пошуків), НАЙТИ́СЯ, ВІДНАЙТИ́СЯ, РОЗШУКА́ТИСЯ, ВІДШУКА́ТИСЯ (внаслідок старанних і тривалих пошуків); ВИ́ШУКАТИСЯ, ВИ́РИСКАТИСЯ зневажл., ВИ́СКІПАТИСЯ зневажл. (про кого-небудь). — Недок.: знахо́дитися, нахо́дитися, віднахо́дитися, розшу́куватися, відшу́куватися, вишу́куватися. Ганна все копалась у комоді.. Хустка все чомусь не знаходилася, а Гордія брала нетерплячка (Б. Грінченко); Найшлося в кишені кресало, і кремінець, і ґніт (О. Гончар); — Завтра ваші гроші віднайдуться (І. Франко); І недавно лиш, нарешті, Відшукався хлопця слід (Т. Масенко); (Савка:) А ти не цвірінчи там..! Розумна яка вишукалася! (С. Васильченко).

МІСТИ́ТИСЯ (бути в якомусь місці; займати місце), ЗНАХО́ДИТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм.; РОЗМІЩА́ТИСЯ (РОЗМІ́ЩУВАТИСЯ), РОЗТАШО́ВУВАТИСЯ (перебувати, бути в якомусь місці); ПРИПАДА́ТИ (бути розташованим десь). — Док.: помісти́тися, прийти́ся, розмісти́тися, розташува́тися. Лабораторії містилися в двох не дуже великих кімнатах на дальньому кінці першого корпусу (Ю. Шовкопляс); Недалеко від Колхіди знаходилась Скіфія, яка займала територію від Дону до Дунаю (з журналу); Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка); В цегляному двоповерховому будинку, де розміщалися всі служби, було темно (Григорій Тютюнник); Під молодим дубовим ліском, що кучерявиться на пагорку, розташувався літній табір (С. Журахович); Піднімається над Шевченковою горою найвища гора.. Самий крутий бік цієї гори, увесь вкритий лісом, припадає якраз проти води (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаходитися — Чи тотожні дієслова знаходитися і перебувати? Вони тільки на перший погляд тотожні, а насправді виражають неоднакові поняття. От цитата з книжки Бориса Антоненка-Давидовича “Як ми говоримо”: “Моя квартира знаходиться на другому поверсі”... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. знаходитися — знахо́дитися дієслово недоконаного виду відшукуватися; бути в наявності Орфографічний словник української мови
  3. знаходитися — Відшукуватися, виявлятися; (- клієнтів) траплятися, з'являтися; СОВ. перебувати, міститися, розміщатися, (на мертвій точці) стояти, (- місцевсть) лежати; док. ЗНАЙТИСЯ, жм. народитися; (у тюрмі) опинитися. Словник синонімів Караванського
  4. знаходитися — Знаходитися, знайтися, бути, перебувати, лежати «Моя квартира знаходиться на другому поверсі»; «Діти цілий день знаходяться в теплому, світлому приміщенні»; «Острів Цейлон знаходиться в Індійському океані», — читаємо в сучасних оповіданнях... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. знаходитися — -джуся, -дишся, недок., знайтися, знайдуся, знайдешся і рідко ізнайтися, -найдуся, -найдешся, док. 1》 Бувати виявленим унаслідок розшуків; відшукуватися (про кого- або що-небудь загублене, втрачене, зникле). 2》 Бути в наявності; виявлятися. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. знаходитися — ЗНАХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ЗНАЙТИ́СЯ, знайду́ся, зна́йдешся і рідко ІЗНАЙТИ́СЯ, найду́ся, на́йдешся, док. 1. Бувати виявленим у результаті розшуків; відшукуватися (про кого— або що-небудь загублене, втрачене, зникле). Ганна все копалась у комоді. Словник української мови в 11 томах
  7. знаходитися — Знаходитися, -джуся, -дишся сов. в. знайтися, -дуся, -дешся, гл. 1) Находиться, найтись, отыскиваться, отыскаться. Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання — пропала навіки. Чуб. V. 3. Побить, то й абихто знайдеться, — от инше діло пожалувать!... Словник української мови Грінченка