знаходити

ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́явити, помі́тити, установи́ти (встанови́ти), поба́чити, знайти́, відкри́ти, підмі́тити, назна́ти. Капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О. Гончар); В розлуці Роман знаходив у Люби стільки нового і славного, чого раніше не помічав (М. Стельмах); Параска Федорівна безпомилково встановила, звідки саме перейшла на Остапа Антоновича та штучна родина (Г. Епік); Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі (Г. Хоткевич); (Префект:) Сю перлину (співця) не ти, а я відкрив уперше (Леся Українка); (Рябина:) Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів би тобі сам про се розумне слово сказати (І. Франко); Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (І. Манжура).

ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. (внаслідок тривалих і старанних пошуків); НАТРА́ПИТИ, НАДИ́БАТИ, НАГИ́БАТИ діал. (випадково); ПІДХОПИ́ТИ розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм. (звичайно чоловік, хлопець жінку, дівчину для себе або жінка, дівчина чоловіка, хлопця). — Недок.: знахо́дити, нахо́дити, віднахо́дити, розшу́кувати, відшу́кувати, вишу́кувати, добува́ти, відко́пувати, розко́пувати, вико́пувати, натрапля́ти, нади́бувати, надиба́ти, підхо́плювати, підчі́плювати. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко); — Добре було б розшукати всіх його товаришів, поговорити з рідними й написати історію його життя (Є. Гуцало); Відшукавши потрібну книгу, Людмила спустилась на підлогу (А. Головко); Сардачину знайшов десь таку стару, що де вже він її й вишукав таку (Г. Хоткевич); — Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб — колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (І. Волошин); Це була фотокопія заяви, яку колись.. писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко); Наум пригадує оповідання Бориса Андрійовича про лісового царя часів громадянської війни і дивується: "Де ви такого царя викопали?" (Т. Масенко); (Журейко:) Як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (І. Кочерга); Обійшов (Грицько) горище, надибав сушені груші, взяв скілько штук і почав гризти (С. Васильченко); — Де ж ви нагибали це сіно? — Там, де ти рибу ловиш (М. Стельмах); Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний).