знаходити

знахо́дити

-джу, -диш, недок., знайти, знайду, знайдеш і рідко ізнайти, -найду, -найдеш; мин. ч. знайшов і рідко ізнайшов, -шла, -шло; док., перех.

1》 Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь.

|| Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок, досліджень.

|| Підшукувати, добирати кого-, що-небудь.

|| Вирізняти, вибирати певний проміжок часу для чого-небудь.

2》 Одержувати, мати, здобувати кого-, що-небудь.

|| Зустрічати з боку кого-небудь якесь почуття, певне ставлення до себе і т. ін.

|| Набувати, одержувати в чому-небудь джерело якогось настрою, певних почуттів і т. ін.

|| у сполуч. зі сл. відгомін, вираз, відгук, відображення і т. ін. Мати вияв, виявлятися в чому-небудь.

Знайти суд на кого — приборкати кого-небудь, застосувавши певні засоби впливу.

Не знаходити [собі] місця — а) втрачати душевну рівновагу, самовладання, спокій; б) фізично страждати від чого-небудь.

3》 також без додатка. Придумувати, розмірковуючи над чим-небудь.

|| Внаслідок спостережень, досліджень і т. ін. приходити до певних висновків, складати, створювати якусь думку про кого-, що-небудь.

|| тільки док., розм., у сполуч. зі сл. чим, за чим, що, кого і т. ін. Уживається для вираження іронічного чи зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь.

Знаходити [собі] раду — виносити певне рішення, вміти вийти зі скрутного становища.

Знайти себе — визначити своє покликання.

4》 Зустрічати, заставати кого-, що-небудь десь.

|| Заставати, виявляти кого-, що-небудь в якомусь положенні, стані.

5》 Помічати, бачити у комусь, чомусь що-небудь.

6》 тільки док., розм. Народити (дитину).