знищування

ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Добровольський); Його проект знищення Врангеля мало не закінчився трагічно для нього самого (Ю. Яновський); О. Довженко одним із перших у великій художній літературі виступив проти нищення пам'яток старовинного народного мистецтва (з журналу); Згідно з законом, вовк підлягає винищенню протягом усіх сезонів (з посібника); Багато хто з повстанців добре уже знав цей махновський спосіб руйнування залізниць (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищування — зни́щування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. знищування — -я, с. Дія за знач. знищувати і знищуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знищування — ЗНИ́ЩУВАННЯ, я, с. Дія за знач. зни́щувати і зни́щуватися. Словник української мови в 11 томах