знищувальний

НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару). Жити в наметах у степу тут не дуже зручно, набридають чорні бурі з їх нищівною силою (Л. Дмитерко); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (А. Шиян); Убивчий вогонь артилерії. — Пор. згу́бний, руйнівни́й.

НИЩІВНИ́Й (про критику, сатиру тощо — який дуже вражає; перев. про погляд — сповнений зневаги, осуду, ненависті), УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст.; РАЗЮ́ЧИЙ (про критику і т. ін.); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (про погляд). Якою тільки ціною сорому та ганьби від нищівних епітетів.. діставалися ті короткі хвилини сумнівної насолоди (А. Головко); Посланець-перебіжчик з шляхетською вимовою оступився, ледве витримуючи нищівний погляд Наливайка (І. Ле); З тими, на кого слід впливати тільки залізною, вбивчою логікою, Федір Іполитович умів себе стримувати (Ю. Шовкопляс); Сердитими сірими очима вона ще здалеку вп'ялася в мене. Ледве витримав той знищувальний погляд (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищувальний — зни́щувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. знищувальний — -а, -е. 1》 Який завдає нищівного удару; згубний. 2》 перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знищувальний — ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який завдає нищівного удару; згубний. 2. перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Сердитими сірими очима вона ще здалеку вп’ялася в мене. Ледве витримав той знищувальний погляд (Збан., Малин. дзвін, 1958, 61). Словник української мови в 11 томах