1. Словник української мови в 11 томах

знищувальний

ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Який завдає нищівного удару; згубний.

2. перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний.

Сердитими сірими очима вона ще здалеку вп’ялася в мене. Ледве витримав той знищувальний погляд (Збан., Малин. дзвін, 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищувальний — зни́щувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. знищувальний — -а, -е. 1》 Який завдає нищівного удару; згубний. 2》 перен. Сповнений ненависті, презирства; нищівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знищувальний — НИЩІВНИ́Й (який має велику руйнівну, знищувальну силу); РАЗЮ́ЧИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), УБІ́ЙЧИЙ (ВБІ́ЙЧИЙ) заст. (перев. про удар, вогонь із зброї тощо); ЗНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (який завдає нищівного удару). Словник синонімів української мови