зовсім

ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ) (остаточно, без залишку), ДОТЛА́, ВНІВЕ́ЦЬ (УНІВЕ́ЦЬ), ЗО́ВСІМ, ЦІЛКО́М, ВПЕНЬ (УПЕ́НЬ), ГЕТЬ ЧИ́СТО. Шосе було забите кіньми і рознесеними вщент возами (О. Гончар); Він (Богдан Хмельницький) розбив ущент польське військо під Жовтими Водами (О. Довженко); Шопа згоріла дотла (О. Ковінька); Скільки тута, на землі.. Плаче юних сердець, Що розбились внівець Тим коханням, палким і огнистим! (М. Рильський); — Оце мені лишенько! — думаю я, — розламають зовсім двері (І. Нечуй-Левицький); Турки яничари Стали всі впень порубані (дума); Пшеницю геть чисто вибив град.

НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ (НАВІ́К), НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В (НАВІ́К-ВІ́КИ) (НАВІ́К-ВІКІ́В) підсил., НА ВІ́КИ (ВІ́ЧНІ) підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК (НА БЕ́ЗРІК) розм.; БЕЗПОВОРО́ТНО, БЕЗ ВОРОТТЯ́ розм., БЕЗ ЗВОРО́ТУ рідко (виключаючи можливість повернення в майбутньому чого-небудь, настання чогось іншого). (Ліда:) Прошу не згадувати минуле. Його нема... Я викреслила назавжди (О. Корнійчук); І він оддав їй своє серце навіки, без звороту (Б. Грінченко); За простим столом, нічим не покритим і залитим чорнилом, що вже давно засохло і ввійшло навічно в деревину, сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Поминай мене, не удавайся в тугу... прощай на віки-вічні!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); — Добрий вечір, Сафроне Андрійовичу. І ви до нас приїхали? Назавше, може? (М. Стельмах); Сиві і мляві хмари немов назовсім спустилися на землю й назавжди простелилися по полях (Ю. Смолич); Батько.. спитав, чи надовго він додому. — А зовсім уже. Одслужив своє (А. Головко); Коли я кажу, що зосталась би тут (у Болгарії) на безрік, то ви ж знаєте, які тому причини (Леся Українка); Чого ти ждеш? Чи ще весни нової? Вона минула вже безповоротно (І. Франко); Ми думали про блиск, про сум його життя, Згадалось, що як він (Шопен) пішов без вороття, То звуки Моцарта, скорботні і величні, Його проводили у сутінки довічні (М. Рильський).

ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм., ЧИ́СТО розм., НА́ЧИСТО розм. (нічого не залишаючи). (Бережний:) Словом — одне нам тільки зовсім ясно, Гордію, що наш договір поки що цілком виправдовує себе (Є. Кротевич); — Я своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій. — Свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Леся Українка); Бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився (О. Донченко); — Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура); Гостійці своїй я сказувала те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль же нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок); Тільки ж вони непустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко); Чобітки, плахти, намисто, — Все однакове геть-чисто! (Л. Первомайський); Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (П. Грабовський); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим (М. Коцюбинський); Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (М. Старицький); Вони поїли все дощенту (М. Коцюбинський); Від самого спуску і до церкви — третини села як не було; вигоріло дотла (О. Довженко); Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Т. Шевченко); — Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (В. Козаченко).