1. Словник синонімів української мови

зорювати

ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти (підійняти). Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить (Україна) веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів — теж з батогом один, а той — плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев'яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зорювати — зо́рювати дієслово недоконаного виду обробляти землю зорюва́ти дієслово недоконаного виду ночувати просто неба Орфографічний словник української мови
  2. зорювати — див. спати Словник синонімів Вусика
  3. зорювати — I зорюв`ати-юю, -юєш, недок. 1》 Ночувати просто неба. || Спати на зорі, на світанку. 2》 розм. Не спати вночі. II з`орювати-юю, -юєш, недок., зорати, -рю, -реш, док., перех. і без додатка. 1》 Обробляти землю плугом. 2》 Орючи, знищувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зорювати — підніма́ти (ора́ти, зо́рювати і т. ін.) цілину́. Працюючи над чим-небудь, прокладати нові шляхи, виробляти нові підходи до чого-небудь. Звичайний критик .. мусить сам вироблювати перспективу, вгадувати значення, вияснювати прикмети даного автора, мусить .. орати цілину (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  5. зорювати — ЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. і без додатка. 1. Обробляти землю плугом. Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив... Словник української мови в 11 томах
  6. зорювати — Зорювати, -рю́ю, -єш гл. Спать на открытомъ воздухѣ. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Кв. II. 41. Літом у нас товар у полі зорює. Борз. у. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34. Словник української мови Грінченка